Тиха елегIя



Категории Володимир Пiдпалий ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Коли мене питають: Любиш рiки, рiчки, i рiчечки, i потiчки? — вiдмовчуюсь: вони в менi навiки, а для мого народу на вiки... Коли мене запитують: Народу чи зможеш прислужитись, як i де? — мовчу: на яснi зорi, на тихi води хай випадкове слово не впаде... Коли мене питають: Любиш землю, степи, озера, яблунi в саду? — я знов мовчу: вiд них не вiдокремлю себе й тодi, як в землю перейду... Коли мене питають: Рiдну мову чи змiг би помiняти на чужу? — моя дружина сину колискову спiває тихо... Краще не скажу... Коли мене питають: Украïну чи зможеш ти забуть на чужинi? кричу: Кладiть отут у домовину живим!.. Однаковiсiнько менi... Коментар Елегiя — це жанр у лiрицi, означає — сумна, журлива пiсня. У В. Пiдпалого це ще й тиха елегiя. Тому що про любов до батькiвщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити дiлом. Лiричний герой поезiï Тиха елегiя саме так i чинить: не вiдокремлює себе вiд своєï землi, не може промiняти ïï на привабливу чужину, а дружина спiває його синовi колискову рiдною мовою... Вiрш побудований у формi питань i вiдповiдей. I якщо спочатку лiричний герой вiдмовчується, мовчить, то на питання, чи зможе забути Украïну на чужинi, кричить та вiдповiдає словами Т. Шевченка: Однаковiсiнько менi... Тобто йому байдужа власна доля, тiльки була б його Украïна.

Метки Тиха елегiя, ВОЛОДИМИР ПIДПАЛИЙ, СВIТ УКРАÏНСЬКОÏ ПОЕЗIÏ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Тиха елегIя